Міськрайонна газета

Гордість Охтирщини

ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ БАТЬКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ВІДПУСТКИ З ДОГЛЯДУ ЗА ДИТИНОЮ

За словами першого заступника начальника управління соціального захисту населення райдержадміністрації Надії НАГОРНОЇ законодавство передбачає можливість тому з батьків, хто перебуває у відпустці з догляду за дитиною, працювати на умовах неповного робочого часу або вдома

Створені всі можливості для того, щоб і матір, і батько могли поєднати догляд за дитиною з роботою, якщо є таке бажання та можливості.

Є декілька проблемних моментів навіть зі сторони правового регулювання цієї теми. По-перше, якщо мати дитини – приватна підприємниця, то вона не має права на будь-який вид відпусток, у т.ч. і на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки не перебуває у трудових відносинах. Парадокс у тому, що в цій ситуації ні батько, ні інші родичі також не мають права на відповідну відпустку, оскільки не можуть надати довідку з місця роботи матері дитини про вихід на роботу.

По-друге, за роз’ясненням Міністерства соціальної політики, якщо матір дитини проживає і працює за кордоном, то на неї не поширюється Закон України «Про відпустки», і вона, а також інші родичі дитини (навіть якщо вони та дитина проживають в Україні) не можуть отримати відпустку для догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку. Такий висновок випливає з позиції, що право батька дитини чи інших її родичів є похідним від права матері на таку відпустку, тобто матір ніби передає своє право на відпустку іншим особам. Таким чином, на думку Міністерства, проживання матері за кордоном позбавляє батька права на відпустку, яку б на його місці без питань отримала матір дитини, якщо батько дитини проживав би за кордоном

 Обидві позиції не узгоджуються із законодавством, зокрема зі статтею 141 Сімейного Кодексу України, за якою мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.

По-третє, існує судова практика, за якою батько ризикує бути звільненим за прогул, якщо вийде у відпустку з догляду за дитиною, не дочекавшись відповідного наказу.

Проблема в тому, що законодавством України не визначено термінів, у які працедавець має видати наказ про відповідну відпустку, а листи державних органів, які можуть згадувати про необхідність «негайного» наказу, не мають загальнообов’язкової сили. Проте ця проблема стосується не лише батька, а й матері дитини та інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, бо така процедура (видачі наказу / розпорядження власника) формально для них однакова.

До речі, якщо звернутися до законодавства країн ЄС, то термін повідомлення працедавця про намір скористатися правом на відпустку з догляду за дитиною становить від 10 днів (у Болгарії) до чотирьох місяців (в Австрії), а часом залежить від тривалості відпустки. Таким чином, цілком нормально передбачати для роботодавця певну кількість днів (а не годин) для подібного рішення, і ВСУ цілком закономірно постановив, що самовільний невихід на роботу на наступний день після подання заяви про відпустку може бути причиною звільнення працівника.

Ненадання відпустки з догляду за дитиною одному з батьків є перешкодою для реалізації права на отримання можливості доглядати власну дитину, порушенням норми про рівні права та обов’язки щодо дитини у батька й матері.

Українське законодавство проголошує рівне право матері, батька чи інших вказаних осіб на догляд за дитиною, а проблемні процедурні моменти формально стосуються обох батьків.

Загалом, ситуація в Україні, коли доглядом за дітьми у повній родині зайняті переважно жінки, свідчить про традиційність українського суспільства, про нижчий рівень зарплат жінок, нижчу зацікавленість та можливість жінок у розвитку за межами родини, так само як і про меншу готовність українських чоловіків жертвувати кар’єрою заради виховання дітей. Така ситуація не на користь ні родині, де діти певний час повноцінно спілкуються лише з матір’ю, ні державі, що втрачає на кваліфікації жінок, які беззмінно займаються дітьми, ні власне жінкам.

З метою встановлення балансу між сімейним та трудовим життям з погляду гендерної рівності у 2010 р. Рада ЄС прийняла Директиву 2010/18/EU про відпустку з догляду за дитиною в державах-членах ЄС. Директива та Рамкова Угода, до якої вона відсилає, містять положення щодо спільного для обох батьків права на відпустку з догляду за дитиною, а також принцип про неможливість передачі принаймні місяця з такої відпустки іншому / іншій з батьків. Згідно з Додатком XL Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, ця Директива має бути впроваджена в українське законодавство протягом трьох років з дати набрання чинності Угоди про асоціацію (тобто до 1 вересня 2020 року).