Міськрайонна газета

Гордість Охтирщини

ЖИВА ПАМ'ЯТЬ, ЖИВИЙ БІЛЬ

11 квітня в Охтирській районній центральній бібліотеці в рамках проекту «Врятувати від забуття» за підтримки німецького фонду «Пам'ять, відповідальність, майбутнє» відбулася антологія спогадів «Жива пам'ять, живий біль» зі скайп-діалогом, в якому приймали участь остарбайтер Шендрик Ганна Василівна, її сестра (дитина війни) Морозова Лідія Яковлівна та учні 8 класу (кл.керівник Лишенко І.В ) міської загальноосвітньої школи №6

Захід присвячувався Міжнародному дню визволення в'язнів фашистських концтаборів.

Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За роки другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік. Остарбайтери України – це ще одна напружена сторінка історії часів Другої світової війни. У 1941-1945 рр. жителів Східної Європи, зокрема українців, примусово вивозили до Австрії та Німеччини, де їх використовували як дешеву або навіть безкоштовну робочу силу. Протягом Другої світової війни на території нацистської Німеччини, її союзників і на окупованих землях працювало приблизно 13,5 млн чоловіків, жінок і дітей із 26 країн Європи. З України – 2 млн. 244 тис.чол., у тому числі з нашої Охтирщини на примусові роботи до Німеччини вивезено 2807 особи.

                                                


Розпочалася зустріч з історичної довідки про День визволення в’язнів з фашистських концтаборів та відеофільму із циклу «Люди перемоги» - «Звільнення концтабору Освенціум». Потім присутні подивилися слайд – презентацію, з якої побачили фотографії людей, які були примусово вивезені у 1941 – 1942 роках з Охтирки та району до Німеччини та почули від бібліотечних працівників хвилюючі історії їх життя в неволі. Діти переглянули персональні альбоми «сімейних історій» остарбайтерів Охтирщини. В цей же час через скайп до спогадів приєдналася остарбайтер Шендрик Ганна Василівна (1925 р.н.), яка проживає в місті Охтирка. Щоб налагодити зв'язок у спілкуванні, до неї відправились волонтери з бібліотеки Никоненко Н.В. та Скульбіда В.С.. В невимушеній обстановці, знаходячись вдома, розповідала Ганна Василівна молоді про себе, про нелегкі умови в німецькому таборі. Із розповіді діти дізналися, що її на примусові роботи забрали у 16 років. Маленька, худорлява дівчина попала на важкі роботи у шахті м.Катовиці (Польша). Згадала старенька про тяжкі умови проживання у таборі, голодування, покарання за найменшу провину і щасливий день звільнення.
На закінчення спілкування Ганна Василівна побажала учням мирного неба, успіхів у навчанні, і щоб у їхніх долях були лише світлі дні. 
Молодь уважно слухала розповідь людини старшого покоління, задавали питання, потім подякували , за те, що не зважаючи на поважний вік, Ганна Василівна знайшла час і сили для спілкування, за спогади. Побажали миру, здоров’я, довголіття та родинного тепла.